Новини

17:00, 8 Листопада 2018

Чому молодь їде з країни?

Спалахи міграції були, є та будуть завжди в усіх країнах світу, а Україна, маючи особливе геополітичне становище на даному етапі цивілізаційного розвитку, піддана найбільше цим процесам.

Молодь – це близько 13 млн. осіб нашої країни!  Чому їде молодь? Від кого тікає та що шукає? Головні питання, які хвилюють наше  суспільство, коли шпальти найвідоміших видань майорять статистикою молодих людей, які виїхали за кордон на навчання, на заробітки, задля самореалізації та належних умов праці.

Йдеться про надзвичайно важливі речі, тож, подивимось на проблему не через призму 10-20% молоді, яка виїхала, а дещо ширше – через глибину історії та у далечінь майбутнього.

Нам відомо про історичний факт переселення українців до Сибіру, так званий Зелений Клин, а також про діаспору в Канаді. Це два найяскравіші приклади минулого, коли українці масово виїжджали за кордон. Слід звернути увагу на єдину складову, яка була притаманна обом видам міграції – українці мають внутрішній стержень до самоідентифікації.

Якщо говорити про нинішні очікування, то молодь шукає не лише більш зручного та комфортного життя на чужині, а й самореалізації в контексті іншої держави.

Надзвичайно важлива річ – самоідентифікація, або так зване самовираження. Коли відбувається ігнорування базових потреб молоді, людини, громадянина, тоді виникає процес пошуку можливостей для реалізації своїх природних потреб. Це відбувається і на цивілізаційному рівні, адже  ігнорування проблеми конфліктів між цивілізаціями (східною і західною) призводить до логічних наслідків – неможливості ведення діалогу, міжнародної напруги, військових конфліктів, і в решті-решт поглинання однією цивілізацією іншої.

Я часто себе запитую: чому я не маю бажання виїжджати?  Україна тече в мене по венах. Я була за кордоном, але для мене там пусті очі: для мене там немає Ліни Костенко, немає Левка Лук’яненка, Любомира Гузара, немає великого Каменяра та Косач-Квітки. Для мене там немає душі.

Ми втомилися від щоденної боротьби за власне виживання,  втомилися від щоденного продажу совісті та від щоденного продажу частин своєї країни. Продають поетів, продають філософів, продають душу… так далі бути не може. Ми маємо навчитися довіряти одне одному, навчитися об’єднуватись. Лише так ми зможемо збудувати державу, в якій молодь захоче жити.

Молодь хоче жити в цивілізованому світі, тож шукає «свою цивілізацію» на чужині, поки всі інші існують у джунглях власного невігластва. Іншими словами, цивілізація — це такий рівень і стан суспільства, якому притаманні високий злет культури та її ефективне функціонування в усіх галузях буття суспільства.

За останні двадцять п’ять років з бюджету держави найменші асигнування на науку, культуру та освіту. Тому ми дійшли до етапу цивілізаційного занепаду та асиміляції власної самоідентифікації під стандарти з одного боку західноєвропейської цивілізації, з іншого – впливу східної деспотії.

Саме тому, зараз ми бачимо велику кількість молоді, яка виїжджає за кордон, здебільшого до Європи та США. Ми маємо зупинитися та зберегти свій код культурної ідентифікації.

Член партії «Об’єднання «Самопоміч» Марія Легеза