Новини

16:21, 20 Червня 2018

Олег Березюк: Я побачив, що в Бессарабії є сила

До нас їде ревізор! Не лунало з екранів телевізорів, і ніхто не «підфарбовував» посивілу траву, бо Народний депутат України, голова парламентської фракції «Об’єднання «Самопоміч» Олег Березюк частий гість на Одещині. Йому не цікаві удавані картини «кращого життя» – йому потрібна гола правда. Проїхавши сотні кілометрів неіснуючими дорогами від Вилкового до Болграда, від Дунайського біосферного заповідника до Ананьєва та поспілкувавшись із людьми, яким болить за майбутнє нашого регіону, Олег Березюк поділився своїми враженнями від візиту.

  • Олеже Романовичу, що змінилося на Одещині з минулого візиту?

Відвідавши один з найбагатших регіонів, з одного боку маю оптимістичні переживання, бо люди ще мають енергію, і ця енергія сьогодні є в злості проти влади. Але разом з тим люди втрачають надію. Багато розмовляв з лікарями, вчителями, рибалками, підприємцями, місцевою владою і зрозумів: центральна влада займається шахрайством. Вона видає бажане за дійсне, підміняючи поняття та вводячи в оману всіх, у тому числі, й мене. Виходячи з голосних заяв у ЗМІ, я думав, що сполучення Одеса-Рені – ідеальна дорога, хоч яйце покоти, а виявляється, ціла частина дороги не проїзна. Цей напрямок (іншими словами й не назвеш) відкривав і Прем’єр-міністр, і Президент, а дорожнього покриття як не було, так і нема. Відчуття абсолютного сюрреалізму! Для чого дурити? Для чого двічі відкривати дорогу, якої нема? Для мене це шок.

  • У чому ще проявляється шахрайство центральної влади?

Місто Болград. Ще два роки тому ми чули, що в місті немає води – з кранів тече жовта рідина, по-іншому й не скажеш. Два роки! До сьогодні ніхто нічого не зробив, однак за сприяння влади в центрі міста будують новий двоповерховий РАГС. Така собі підміна цінностей. До речі, це питання актуальне не тільки в Болграді. Проблема з водою та очисними спорудами є й на півночі Одещини, зокрема, в Ананьєві. Водоканал у місті застарий, однак на його реконструкцію не виділяється коштів. Шкода, що такий багатий регіон залишається без води. Якщо б була вода, тут було б і сільське господарство, і переробна промисловість, яка давала б робочі місця і була б конкурентною.

  • Продовжуючи тему води, давайте поговоримо про найпотужнішого годувальника Бессарабії – Дунай. Що нового Ви дізналися в Дунайському біосферному заповіднику?

Виявляється, Дунай під загрозою. Незважаючи на те, що загальний дебет води в річці зростає, кількість води в нашому руслі зменшується через злочинну безгосподарність управлінської системи щодо величезного водяного ресурсу. За останні декілька десятків років показники зменшилися на 25%, а за декілька років, взагалі, з’являться острови, намиті мулом. Якщо в нашому Дунаї зникає вода, то зникають рибальство, туризм, екосистема, судноплавство, торгівля тощо. Хто про це сигналізує десятки років? Звичайні люди, рибалки. Хто на це реагує? Ніхто.

  • А що скажете про людей? Вони готові виборювати своє життя?

Бессарабія – фантастично багатий край як на природні ресурси, так і на людей. Люди працьовиті, терпеливі, привітні, але обдурені. Вони хочуть мати якісну управлінську владу, яка б разом з ними управляла багатими ресурсами і робила життя якіснішим, і вони цього вимагають. Але стикаючись із несправедливістю та бездіяльністю, вони потроху зневірюються і стають злими, в першу чергу, на владу. Люди прагнуть якісної управлінської чесної системи.

  • Усе в наших руках, а точніше, в об’єднаних громадах. Як проходить процес децентралізації на Одещині?

На превеликий жаль, у всьому регіоні люди не знають, і їм не пояснюють, що таке об’єднана громада. З одного боку це адміністративна одиниця, а з іншого – це утворення заради залишення податків. Їм пообіцяли золоті гори, гроші, землю, державну підтримку. Вони об’єдналися. Замість обіцяних ресурсів, центральна влада загнала громади в борги. Уряд просто боїться і починає ненавидіти силу місцевих громад, тому й вводить людей в оману щодо перспективи об’єднання громад. Однак, «Самопоміч» спілкується, навчає та підтримує громади, що викликає шалену агресію та ненависть у влади. Те й саме відбувається в інших галузях. Наприклад, лікарі скаржаться, що люди не поінформовані про суть медичної реформи. Отже, центральна влада не робить реальних кроків для покращення життя, натомість в десятий раз перерізає червону стрічку на дорозі Одеса-Рені.

  • Із якими проблемами ще зверталася до Вас громада?

Швидка допомога, якщо її можна назвати такою. Доїзд швидкої в одному з районів до крайньої точки складає близько півтори години. Хіба це швидка допомога?

  • Уявіть, у Вас є три дні та необмежені ресурси. Що в першу чергу Ви б змінили?

Я би зробив воду. Вода – це  aqua vita, це життя. В такому багатющому природою регіоні, з такими досвідченими людьми, давши їм воду, ці люди перевернуть світ. Це є і здоров’я людей, і переробна промисловість, і якісне сільське господарство, і неймовірне зростання конкурентності регіону і всього добробуту. Справжня  aqua vita на Одещині в прямому розумінні.

  • А тепер уявіть, у Вас є рік. Яка стратегія?

Стратегія дуже проста – системна підготовка проектів. Кожне місто має проекти. Це є великий проект влади. Грошей в державі багато, тільки вони витрачають ці гроші на купівлю голосів та на біл-борди. Побувавши на Одещині декілька днів, я побачив сотні біл-бордів з фізіономіями любителів боротьби з людьми. Це ж декілька мільйонів коштує! На ці гроші можна було зробити проектно-кошторисну документацію для побудови чи реконструкції водогонів та каналізаційних мереж декількох міст. Тільки за ці біл-борди можна було профінансувати швидку допомогу, купити нові машини. Тільки за ці біл-борди, які говорять про нові курси, про те, що щось запрацює. А звідки вони взяли гроші? З кишень людей, які працюють.

  • Які питання будете піднімати на рівні Верховної Ради?

Вода і дорога. Що може бути базовішим за це? Сонце є, земля є, люди є, вони працюють. Нема базових речей – не можна доїхати й не можна напитися. Перед нами великі задачі: розвиток місцевих громад, які мали б збирати гроші та залишати їх на місцях. Покращення умов проживання: це вода й дорога, створення якісної медичної допомоги. Взагалі, я задоволений поїздкою. Я побачив, що в Бессарабії є сила. Люди не хочуть здаватися. Люди зневірені, але вони мають сили. Наша сила в нас самих.